Рецензії 

Sasha Boole – Survival Folk (2014)

5m0gqvdCD94Багато моїх друзів доволі дивно подивились би на мене, якби почули, що я слухаю кантрі. І справді, кантрі у 21 столітті, серйозно? В уявленні більшості – це щось типу шансону для реднеків. Але ні. З новою хвилею дарк фольку прийшла черга і відродження кантрі. На заході вже давно є багато достойних представників цього віяння – King Dude, Джей Манлі, These Poor Bastards тощо.

Тепер настала черга й української сцени, на якій минулого року вже з’явився достойний представник жанру – Чернівецький Саша Буль. Хоч музику й не можна повністю віднести до темного фольку, але його вплив яскраво відчувається. Серед тих, хто вплинув на Сашка є і Джей Манлі, і Нік Кейв, і Джек Уайт, і Боб Ділан. Про останнього – Буля вже давно назвали українським його відповідником — хоч це може й занадто гучно сказано, але рухається він цьому напрямку впевнено. Як каже Саша : «Уперше я взяв до рук гітару три роки тому. (…) Тоді я ще вперше почув Боба Ділана і подумав, що цей чоловік з однією губною гармошкою і гітарою створює неймовірну музику. Я теж захотів так спробувати і почав вчитись гри на гітарі.» Стиль Буля можна доволі складно описати – це суміш Ділана, Кеша та Манлі, і балансує він десь між фольком, блюзом та кантрі.

Його останній альбом – Survival Blues, який вийшов минулої осені був дещо ліричнішим, ніж його дебютник – Vol. 1. Починається він із хвилинного інтро, яке зразу дає відчути настрій альбому – він вийшов меланхолійно-апокаліптичним, спокійним та доволі стриманим. Воно ж повільно перетікає у трек Iron and stone. Другий трек, Would you give me a hand – приємна романтична балада, скрипка у якій навіює приємну журбинку.

Реліз ділять між собою україномовні та англомовні пісні, щоправда останніх дещо більше, з українських – «Дорога», «Заноза» та «Коли стихнуть зайві звуки». Слухати доволі приємно, голос вуху гарний – «Дорога» з її романтикою подорожей та філософськими роздумами, «Заноза» та «Коли…» із їх дещо цинізмом, запозиченим із першого альбому складають непогану конкуренцію решті пісень. Щоправда, англійська мова у Сашка чудова. Вона не ріже вуха, як то часто буває із співаками, чия рідна – не англійська. Адже було б доволі кумедно – виконувати готик-американу ламаною англійською.

Із мінусів можна було б виділити хіба що одноманітність композицій – хоч кожна й різна, але при прослуховуванні альбому вони складаються у одну довгу баладу.

Загалом, мені, як не найбільшому фану фольку та кантрі альбом сподобався. Рекомендується слухати під тріск каміну, крафтове віскі, під час стрижки у барбершопі, гуляючи по берегу осіннього моря, чи просто під осінньо-зимову меланхолію (потрібне підкреслити).

Остап.

П.С. повністю альбом можна послухати на http://sashaboole.bandcamp.com/

Related posts

Leave a Comment