Закарпатський музичний самвидав
Please wait while the page is loading

Закарпатський музичний самвидав

Закарпатський музичний самвидав

by Ярина Денисюк
Березень 27, 2017

Сьогодні мало хто читає друковані газети, а “самвидави” у більшій мірі перейшли в електронну форму. Утім, забувати своє коріння не варто, тож Вівсянка підготувала невеликий огляд закарпатських DIY-видань.

Знамениту “Rock-Солянку”, якій ми присвятили ціле велике інтерв’ю з її редактором Олексієм Мегелою, тут детально згадувати не будемо, оскільки це видання дещо іншого характеру. Але його вплив на розвиток музичного життя краю у 90-х роках був значним, тож і зовсім забути про газету ми не могли. Кому цікаво, може дізнатися більше за посиланням.

ENCOMIUM

“Для всех кто не в курсе (а таких много) ENCOMIUM ‘zine это англоязычный журнал посвященный экстремальной underground музыке. Существует ровно 19 лет. Первые 3 номера были печатными А4 формата: №1 (1998), №2 (1999) и №3 (2001)! После 2001 года я преобразовал его в webzine по финансовой причине. Хотя в последнее время постоянно проскальзывает мысль опять вернутся к печатному варианту! Короче время покажет”, – розповідає видавець журналу Корнел Контрош.

Свіжі рецензії і зараз можна знайти на сайті “ ENCOMIUM”.

А от для тих, хто хоче поностальгувати чи побачити музичну пресу кінця 90-х, ласкаво просимо до читання!

НЕКРОЛОГ

Наступним ми хотіли б згадати невеликий друкований зін “НЕКРОЛОГ”, що виходив у Мукачеві на початку 2000-их. Він мав формат A4 та не містив багато сторінок.

“Було таке діло колись, по молодості. Десь 2003-04 рік, якщо добре пригадую. Тоді якраз зявився доступ до інтернету, і мені було нудно, бо якраз закінчував інститут. Вирішив спробувати робити щось типу періодичного видання, бо всякі тодішні т.зв. “зіни” виходили раз в рік, не вистачало цікавої інфи про метальовий світ.

Робив все сам, друкував оригінал, який згортався як газетка, потім робив кілька десятків копій. Екземпляри роздавав в основному знайомим, трохи розсилав по іншим містам. Класно було, що банди погоджувались давати інтервю якомусь чуваку “лисому”).

Зробив 4 номери і набридло старатись для невидимого, примарного читача. Та й якихось великих планів не було. Такий от був DIY-експеримент”, – розповідає Вітя Phooey, який і займався друком “Некролога”.

Подивитися, як все це виглядало, можна тут.

Гадюка

З розвитком інтернету друкована справа втрачала значення, що позначилося і на Закарпатті. Тривалий час жодних музичних журналів тут ніхто не видавав. А потім хлопців розібрала ностальгія. Таким нехитрим чином за допомогою зусиль команди з різних куточків України і вийшла перша “Гадюка”.

“Зін “Гадюка” – це спільний проект небайдужих людей, які ностальгували за тим часом, коли друковані зіни були невід’ємним атрибутом вітчизняної хардкор/панк сцени. Ми намагались зробити ставку на інтерв’ю з цікавими людьми. У силу наших музичних смаків там було багато екстремального панку, фото-звіти з концертів, обов’язково рецензії.

Було дві цікаві статті – про жіночий фітнес і про те, як правильно грати діспанк. Також у другому номері був фото-проект “Забуття” із закинутого ужгородського м’ясокомбінату.

Випуск першого номера відбувся після революційних подій 2013-2014 років. Оскільки учасники редакції самі приймали помірну участь в них, ми змогли за гарячими слідами опитати колег по сцені, які також були там присутні, дізнатися їх ставлення,а також виразити свою особисту думку”, – розповідає Микола Мага.

Обидва номера друкувались обмеженим накладом, а також доступні онлайн.

Якщо у вас є інформація щодо іншої закарпатської музичної періодики, будемо раді додати її до цієї статті, а також внести у нашу енциклопедію.