Рецензії Топ 

Рецензія: Electric Funeral Cafe vol​.​3 (2016)

Без перебільшення мегазбірка треків “EFC” побачить світ зовсім скоро, 21 січня. Вона, якщо раптом ви пропустили цей факт, стане останньою у серії. Ми не сумніваємося, що RobustFellow вигадають собі якесь нове цікаве дітище, адже ці люди не звикли сидіти без діла. Але це, мабуть, i на краще, – зупинити проект на піку слави. Щось подібне зараз робить гурт Dillinger Escape Plan, який вирішив запам’ятатися усім в розквіті сил. Є певна логіка у цій ідеї. Але то ми вже забігли наперед, тим паче що Філ Добров у своєму інтерв’ю розповідав про задумку нової серії з робочою назвою “Robust Relics”.

Трохи історії

Перша збірка “EFC” вийшла ще 20 січня 2015 року. Вона включала 22 треки і відповідно 22 виконавців. Друга збірка побачила світ вже за рік, 23 січня 2016 року. Вона розрослася до 41 треку і 27 виконавців. Обидва релізи складалися із двох частин і відповідно дисків: Electric та Funeral Side. Цього ж року ми побачимо реально велике видання із трьох дисків. До його наповнення залучили вже 41 гурт, а загальна кількість треків разом із бонусними склала 48. Принциповою новацією тут стала поява третьої частини — Cafe Side.

До чого ця вся нудна статистика? А от до цього. Можна сказати, що розвиток “EFC” свого роду відображає і прогрес значної частини української незалежної сцени. Якщо у першій збірці ми бачили свого роду маніфест українській психоделічній музиці, то вже друга “EFC” була більш різноманітною, особливо її Funeral Side. Ну і третя збірка показала нам свій ще більш розширений жанрово Cafe Side. І недарма, адже зараз у так званій “андерграундній” тусовці є запит на дуже різну музику. Stoner і психоделія тримають позиції міцно, як і, в принципі, метал, але також є інтерес до інді, електроніки, пост-панку тощо. Тож саме на Cafe Side ми бачимо, наприклад популярний зараз гурт “Small Depo”, який за короткий час піднявся на хвилі відродження пост-панку Україні (у тій формі, в якій його бачать наші співвітчизники). Тому “Electric Funeral Cafe vol.3” — це свого роду масивний зріз вітчизняної незалежної музики.

Далі перейдемо до аналізу конкретних частин.

Electirc Side

На цій частині можна побачити певну кількість вже досить добре відомих вітчизняному слухачеві гуртів. Це вихідці з Харцизську “The Curse Of Wendigo”, які після сумнозвісних подій осіли у столиці і зовсім недавно випустили свіжий повноформатний альбом; житомирські рокери “Night On Fire”, харківські прогкери “5R6”, київські шамани “Ethereal Riffian”. Частина гуртів відзначились інструментальними треками, як-от львів’янин Space-man”, хмельничани “Onsager”, вищезгадані “Ethereal Riffian” чи неординарний київський проект stonefromthesky”. Окремо хотілось би сказати про індустріальний проект “Filthy Rich Preacher” з Черкасс, який виділяється із загальної купи матеріалу, киян Straytones” з треком “Into The Mist”, в якому один зі шматків композиції ну дуже схожий на вступну тему “Пачка сигарет” гурту “Кино” і вихідців з Тернополя “Dreadnought”, чий несамовитий трек “Schizophrenia” увійшов бонус-треком до Bandcamp-версії.

Funeral Side

Для редакції Вівсянки у силу особистих смаків все найбільш цікаве сконцентрувалось саме у цій частині. Відкривають збірку дві західноукраїнські команди, які вже встигли себе добре зарекомендувати – дум/дет оповідачі Першої світової війни “1914” і адепти пост-металу “Octopus Kraft”. Харків’яни “Chainsaw Jack” порадують своїм матеріалом фанатів творчості гуртів Філа Ансельмо. Київські грайндери “Warningfog” надали для збірки повільний і “в’язкий” трек “Fog Warning “, який виділяється серед іншого швидкісного матеріалу гурту. Варто також звернути увагу на полтавський “хіпстер-блек” “Nödutgång:Självmord” – хлопці роблять якісну суміш чорного металу з пост-роком, а їх свіжий міні-альбом “Mourning Poems” підняв творчість гурту на одну сходинку вище. Відмітились на цій частині і ужгородці “Обрій” зі своїм переосмисленням європейського континентального дезу першої половини 90-х на модерновому грувовому звуці.

Cafe Side

Cafe Side – заключна частина збірки, так само зі своїм індивідуальним настроєм. На цій частині сконцентрувались команди найбільш “легкі” за звучанням, але в той же час найбільш психоделічні. Варто відмітити “Trip Inside Me” з їх меланхолічним дрім-попом, піонерів українського пост-року “Krobak”, проекти “Submatukana” і “Tungu”,а також заключний трек збірки від “Atomic Simao”, за якими ми з інтересом слідкуємо ще з першої частини фестивалю “Electric Meadow”, де вперше змогли їх почути.

Загалом же до збірки є одне невелике зауваження. Стосується воно не її укладачів, а більше самих виконавців. Знову трохи математики. Із 41 гурту іноземних гуртів всього 9. Залишається 32. Україномовних треків на релізі ми нарахували лише три, ще декілька російською (також є інструментальні роботи). Кириличні назви мають лише два гурти. І, наприклад, більш недосвідчений слухач без плейлісту перед очима не одразу здогадається, де наші, а де іноземці. З одного боку, це можна було б назвати свідченням якості нової української музики, але, з іншого боку, повальна англомовна лірика неодноразово викликала у соцмережах і на форумах обговорення щодо низької якості текстів, поганого акценту виконавців тощо. Питання: для чого це робити? Підкорити закордонного слухача? Можливо, але подивіться ціни на релізи і мерч україномовного “Drudkh” на Ebay чи ажіотаж навколо концертів “ДахаБраха” закордоном. Власне, на цьому моменті залишимо питання відкритим.

Наостанок варто додати, що чергова обкладинка від Оксани Зіньковської традиційно радує своєю проробленістю, деталями і тим самим лінивцем, звичайно.

Висновок

На етапі збору треків RobustFellow писали, що їм потрібен “міцний, цікавий та хітовий матеріал”. Заплановане, на нашу думку, їм вдалося. У цілому збірка справляє дуже цілісне враження і не викликає якихось дисонансів у сприйнятті треків.

Водночас Вівсянка повністю підтримуємо ідею Філа з RobustFellow, який цим збірником сподівається привабити закордонного слухача не лише до психоделічної української музики, але і до нашої музсцени загалом. Так тримати.

Передивитися повний перелік треків, а заразом і замовити збірку “Electric Funeral Cafe vol.3” можна нижче.

Автори: Микола Мага та Ярина Денисюк 

Related posts

Leave a Comment